скрадливо
СКРА́ДЛИВО. Присл. до скра́дливий.
Олена Павлівна навіть заплющила очі: в кімнаті стояли фашисти. — Не захотіли [виїхати] чи не встигли, Олено Павлівно? — спитав скрадливо Іван Сидорович (Панч, II, 1956, 499);
Коли чоловік повертався опівночі, роззувався в сінях і скрадливо ступав по долівці, вона сторожко прислухалася до шамрання, ловила кожен шерех (Гуц., Скупана.., 1965, 72);
Катерина взяла себе в руки. Скрадливо витерла сльози, поправила зачіску (Збан., Курил. о-ви, 1963, 240).
Словник української мови (СУМ-11)