скребнути

СКРЕБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод.

Однокр. до скребти́.

Скребнув редьку, що аж із хати тікай (Номис);

Одинадцять косарів ударної бригади скребнули мантачками по косах (Іван Ле);

Проходячи близько Софії, він усміхнувсь і привітненько, зальотно кивнув головою. Софію скребнув по душі той уклін (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. скребнути — скребну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скребнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до скребти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скребнути — СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док.  Словник синонімів української мови
4. скребнути — СКРЕБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до скребти́. Скребнув редьку, що аж із хати тікай (Номис, 1864, № 3448); Одинадцять косарів ударної бригади скребнули мантачками по косах (Ле, Історія радості, 1947, 182); Проходячи близько Софії...  Словник української мови в 11 томах
5. скребнути — Скребну́ти, -бну́, -не́ш гл. одн. в. отъ скребти. Скребнув редьку, що аж із хати тікай. Ном. № 3448.  Словник української мови Грінченка