скребнути
СКРЕБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до скребти́.
Скребнув редьку, що аж із хати тікай (Номис, 1864, № 3448);
Одинадцять косарів ударної бригади скребнули мантачками по косах (Ле, Історія радості, 1947, 182);
Проходячи близько Софії, він усміхнувсь і привітненько, зальотно кивнув головою. Софію скребнув по душі той уклін (Л. Укр., III, 1952, 542).
Словник української мови (СУМ-11)