1. Словник української мови в 11 томах

скребнути

СКРЕБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до скребти́.

Скребнув редьку, що аж із хати тікай (Номис, 1864, № 3448);

Одинадцять косарів ударної бригади скребнули мантачками по косах (Ле, Історія радості, 1947, 182);

Проходячи близько Софії, він усміхнувсь і привітненько, зальотно кивнув головою. Софію скребнув по душі той уклін (Л. Укр., III, 1952, 542).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скребнути — скребну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скребнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до скребти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скребнути — СКРЕБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод. Однокр. до скребти́. Скребнув редьку, що аж із хати тікай (Номис); Одинадцять косарів ударної бригади скребнули мантачками по косах (Іван Ле); Проходячи близько Софії... Словник української мови у 20 томах
  4. скребнути — СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док. Словник синонімів української мови
  5. скребнути — Скребну́ти, -бну́, -не́ш гл. одн. в. отъ скребти. Скребнув редьку, що аж із хати тікай. Ном. № 3448. Словник української мови Грінченка