скребок

СКРЕБО́К, бка́, ч.

1. архл. Те саме, що скребло́ 1.

На Мізинській стоянці знайдено велику кількість кремінних виробів — різних різців та скребків, оброблених ножеподібних пластинок, проколок та ін. (Вісник АН, 12, 1957, 57).

2. Те саме, що скреба́чка 1 — 3.

На стовбурах і основних гілках дорослих дерев кора повинна бути гладенька й чиста. Для цього їх потрібно зскрібати у вологу погоду восени, спочатку сапками чи спеціальними скребками, а потім стальними щітками (Озелен. колг. села, 1955, 153);

Як і в свинарниках, гній в нових корівниках вичищають скребком (Хлібороб Укр., 11, 1967, 18);

Екскаваторник виконує не лише земляні роботи, а й розвантажує з бортових автомашин щебінь. Для цього він виготовив і встановив спеціальний скребок (Веч. Київ, 11. IV 1966, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скребок — -бка, ч. 1》 археол. Те саме, що скребло 1). 2》 Те саме, що скребачка 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скребок — Виготовлене зі скалок і уламків кременю знаряддя, один з поперечних країв якого був у процесі обробки заокруглений; поширене повсюдно у пізньому палеоліті, мезоліті та неоліті. Універсальний словник-енциклопедія
  3. скребок — СКРЕБО́К, бка́, ч. 1. архл. Те саме, що скребло́ 1. На Мізинській стоянці знайдено велику кількість кремінних виробів – різних різців та скребків, оброблених ножеподібних пластинок, проколок та ін (із журн.). 2. Те саме, що скреба́чка 1–3. Словник української мови у 20 томах
  4. скребок — скребо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови