скреготнути
СКРЕГОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
Однокр. до скрегота́ти, скреготі́ти.
Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (О. Гончар);
Скреготнули обидва важкі засуви, на порозі виріс кремезний Пилип Шугалія (В. Кучер);
Він незчувся, як під'їхав легковичок і несподівано скреготнули гальма (М. Рудь);
– Сховай пістолет й забирайся геть! – скреготнув зубами Брайко (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)