скривавити
СКРИВА́ВИТИ, влю, виш; мн. скрива́влять; док., кого, що.
Залити, покрити, замазати, забризкати кров'ю.
Він [кинджал] верховинцеві товариш вірний був, І не питаючи заплати, В боях йому не раз поваги роздобув, Скривавивши ворожі шати (М. Зеров);
* Образно. Вже вечоріло і промінь останній скривавив білу гречку (А. Головко);
// Поранити до крові.
Будуть шарпати одіж суворі гілки і скривавлять колючками руки (Леся Українка);
Зціпивши зуби, схопила вона з бруку уламок шибки і кинулася різати ремені, скривавивши собі руки склом (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)