скривавити
СКРИВА́ВИТИ, влю, виш; мн. скрива́влять; док., перех. Залити, покрити, замазати, забризкати кров’ю.
Він [кинджал] верховинцеві товариш вірний був, І не питаючи заплати, В боях йому не раз поваги роздобув, Скривавивши ворожі шати (Зеров, Вибр., 1966, 403);
*Образно. Вже вечоріло і промінь останній скривавив білу гречку (Головко, Вибр., 1936, 270);
// Поранити до крові.
Будуть шарпати одіж суворі гілки і скривавлять колючками руки (Л. Укр., І, 1951, 222);
Зціпивши зуби, схопила вона з бруку уламок шибки і кинулася різати ремені, скривавивши собі руки склом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 451).
Словник української мови (СУМ-11)