скривлюватися
СКРИ́ВЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і СКРИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СКРИВИ́ТИСЯ і рідко ІСКРИВИ́ТИСЯ, скривлю́ся, скри́вишся; мн. скри́вляться; док.
1. тільки 3 ос. Ставати, робитися кривим, зігнутим, нерівним; викривлятися.
Хребет, внаслідок слабості м'язів і зв'язок, .. скривляється (з наук.-попул. літ.);
// Схилятися набік; перекошуватися.
Підгорілі крокви затріщали з одного боку, вся покрівля [клуні] враз скривилася набік, посунулася одним причілком униз (Б. Грінченко);
// Набувати неприродного вигляду (про обличчя, його риси і т. ін.).
Кайт мовчить, нічого не говорить, але уста його скривлюються в терпку іронічну посмішку (П. Колесник);
Із його рук випав капелюх, а лице скривилося до плачу (Марко Черемшина).
2. перен. Робити гримаси, виражаючи незадоволення, презирство, а також від болю і т. ін.
Дід винувато скривився, комічно лупає очима (С. Васильченко);
Микола був би говорив далі, але о. Альойзій скривився так, як би що дуже квасне взяв на язик (Л. Мартович);
Махно скривився в презирливій гримасі (О. Гончар);
Наполеон скривився: ліва щока нервово смикнулася, і обличчя постаріло (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)