скривлюватися

СКРИ́ВЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і СКРИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СКРИВИ́ТИСЯ і рідко ІСКРИВИ́ТИСЯ, скривлю́ся, скри́вишся; мн. скри́вляться; док.

1. тільки 3 ос. Ставати, робитися кривим, зігнутим, нерівним; викривлятися.

Хребет, внаслідок слабості м'язів і зв'язок, .. скривляється (з наук.-попул. літ.);

// Схилятися набік; перекошуватися.

Підгорілі крокви затріщали з одного боку, вся покрівля [клуні] враз скривилася набік, посунулася одним причілком униз (Б. Грінченко);

// Набувати неприродного вигляду (про обличчя, його риси і т. ін.).

Кайт мовчить, нічого не говорить, але уста його скривлюються в терпку іронічну посмішку (П. Колесник);

Із його рук випав капелюх, а лице скривилося до плачу (Марко Черемшина).

2. перен. Робити гримаси, виражаючи незадоволення, презирство, а також від болю і т. ін.

Дід винувато скривився, комічно лупає очима (С. Васильченко);

Микола був би говорив далі, але о. Альойзій скривився так, як би що дуже квасне взяв на язик (Л. Мартович);

Махно скривився в презирливій гримасі (О. Гончар);

Наполеон скривився: ліва щока нервово смикнулася, і обличчя постаріло (П. Кочура).