скривлювати

СКРИ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і СКРИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СКРИВИ́ТИ, скривлю́, скри́виш; мн. скри́влять; док.

1. що. Робити що-небудь кривим, зігнутим, нерівним; викривляти.

Старий віл борозни не скривить (прислів'я);

// безос.

Не поможе бабі кадило, коли бабу скривило (Номис);

// Надавати неприродного вигляду обличчю, його рисам і т. ін.

Переляк скривлює обличчя дружини (М. Стельмах);

Кайдашиха знов притулила губи до чарки.., вкинула в рот один ковток і дуже скривила губи (І. Нечуй-Левицький);

Несказанно гірке почуття отуманення запанувало нею і скривило болісно її уста (О. Кобилянська);

Винувата посмішка скривила йому обличчя (Яків Баш);

// безос.

Осокін швидко звів очі, і рот йому скривило жахом (Д. Ткач).

2. рідко. Повертати вбік.

Коли дійшли до темного місця, де вулиця скривлювала, а лампи не було близько, Шварц потаємно шарпнув його за рукав (І. Франко).

◇ Криви́ти / покриви́ти (скриви́ти) душе́ю (со́вістю) див. криви́ти;

(1) Скриви́ти душе́ю (д) див. криви́ти;

(2) Скриви́ти (скле́їти, зроби́ти і т. ін.) ки́слу мі́ну – виразити незадоволення.

Спитала я в неї вчора, чи не хочете піти в парк на музику, – вона скривила кислу міну і спитала: “Пощо?” (Леся Українка);

Обернувшись до мене, містер Хо склеїв досить кислу міну (Ю. Смолич);

Коли представили йому Павлину, то він, признатися щиро, .. зробив кислу міну (Ірина Вільде).