скригнути
СКРИ́ГНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до скри́гати.
У хаті чути – скригнув стілець, і тінь ворухнулася на стелі (А. Головко);
Він так грюкнув хатніми дверима, так скригнув на порозі зубами, що.., здалося їй, аж миски підскочили й задзвонили на прилавку... (Г. Косинка).
Словник української мови (СУМ-20)