скригнути
СКРИ́ГНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до скри́гати.
У хаті чути — скригнув стілець, і тінь ворухнулася на стелі (Головко, І, 1957, 172);
Він так грюкнув хатніми дверима, так скригнув на порозі зубами, що.., здалося їй, аж миски підскочили й задзвонили на прилавку… (Кос., Новели, 1962, 156).
Словник української мови (СУМ-11)