скрик
СКРИК, у, ч.
Раптовий, уривчастий крик, вигук.
Скрик був голосний. Семенова мати була в садку й почула (Б. Грінченко);
Ген-ген на тім боці ставу ледь майорять серед ночі купальщиці .. Плескіт, дівочі пустотливі скрики, сміх (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)