скрик
СКРИК, у, ч. Раптовий, уривчастий крик, вигук.
Скрик був голосний. Семенова мати була в садку й почула (Гр., Без хліба, 1958, 45);
Ген-ген на тім боці ставу ледь майорять серед ночі купальщиці.. Плескіт, дівочі пустотливі скрики, сміх (Головко, І, 1957, 450).
Словник української мови (СУМ-11)