скрутка

СКРУ́ТКА, и, ж.

1. Те, чим що-небудь скручують, туго зв'язують докупи, разом.

– Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (С. Чорнобривець).

2. Те саме, що скру́тень.

Прикріплюють пучки комишу до поперечин каркаса скрутками соломи, льону, конопель, вірьовкою і рідше в'язальним дротом (із журн.).

3. розм. Те саме, що самокру́тка.

Бандуренко мовчки скурив половину великої скрутки й пішов до своєї кімнатки (І. Муратов).

Значення в інших словниках

1. скрутка — скру́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. скрутка — -и, ж. 1》 Те, чим що-небудь скручують, туго зв'язують докупи, разом. 2》 Те саме, що скрутень. 3》 розм. Те саме, що самокрутка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скрутка — ДЖГУТ (ЖГУТ рідко) (туго скручений у вигляді канату шматок тканини, пучок соломи тощо), СКРУЦА́К діал.; СКРУ́ТЕНЬ (СКРУ́ТІНЬ), СКРУ́ТКА, СКРУ́ТОК, СКРУ́ТЕЛЬ (СКРУ́ТІЛЬ) діал. (з сіна, соломи, прядива); КРУ́ТЕНЬ (КРУ́ТІНЬ) (для розпалювання в печі).  Словник синонімів української мови
4. скрутка — СКРУ́ТКА, и, ж. 1. Те, чим що-небудь скручують, туго зв’язують докупи, разом. — Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 68). 2. Те саме, що скру́тень.  Словник української мови в 11 томах