скрутка
СКРУ́ТКА, и, ж.
1. Те, чим що-небудь скручують, туго зв'язують докупи, разом.
– Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (С. Чорнобривець).
2. Те саме, що скру́тень.
Прикріплюють пучки комишу до поперечин каркаса скрутками соломи, льону, конопель, вірьовкою і рідше в'язальним дротом (із журн.).
3. розм. Те саме, що самокру́тка.
Бандуренко мовчки скурив половину великої скрутки й пішов до своєї кімнатки (І. Муратов).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скрутка — скру́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- скрутка — -и, ж. 1》 Те, чим що-небудь скручують, туго зв'язують докупи, разом. 2》 Те саме, що скрутень. 3》 розм. Те саме, що самокрутка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скрутка — ДЖГУТ (ЖГУТ рідко) (туго скручений у вигляді канату шматок тканини, пучок соломи тощо), СКРУЦА́К діал.; СКРУ́ТЕНЬ (СКРУ́ТІНЬ), СКРУ́ТКА, СКРУ́ТОК, СКРУ́ТЕЛЬ (СКРУ́ТІЛЬ) діал. (з сіна, соломи, прядива); КРУ́ТЕНЬ (КРУ́ТІНЬ) (для розпалювання в печі). Словник синонімів української мови
- скрутка — СКРУ́ТКА, и, ж. 1. Те, чим що-небудь скручують, туго зв’язують докупи, разом. — Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 68). 2. Те саме, що скру́тень. Словник української мови в 11 томах