скрутка
СКРУ́ТКА, и, ж.
1. Те, чим що-небудь скручують, туго зв’язують докупи, разом.
— Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 68).
2. Те саме, що скру́тень.
Прикріплюють пучки комишу до поперечин каркаса скрутками соломи, льону, конопель, вірьовкою і рідше в’язальним дротом (Колг. Укр., 10, 1958, 11).
3. розм. Те саме, що самокру́тка.
Бандуренко мовчки скурив половину великої скрутки й пішов до своєї кімнатки (Мур., Жила.. вдова, 1960, 12).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скрутка — скру́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- скрутка — -и, ж. 1》 Те, чим що-небудь скручують, туго зв'язують докупи, разом. 2》 Те саме, що скрутень. 3》 розм. Те саме, що самокрутка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скрутка — СКРУ́ТКА, и, ж. 1. Те, чим що-небудь скручують, туго зв'язують докупи, разом. – Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (С. Чорнобривець). 2. Те саме, що скру́тень. Словник української мови у 20 томах
- скрутка — ДЖГУТ (ЖГУТ рідко) (туго скручений у вигляді канату шматок тканини, пучок соломи тощо), СКРУЦА́К діал.; СКРУ́ТЕНЬ (СКРУ́ТІНЬ), СКРУ́ТКА, СКРУ́ТОК, СКРУ́ТЕЛЬ (СКРУ́ТІЛЬ) діал. (з сіна, соломи, прядива); КРУ́ТЕНЬ (КРУ́ТІНЬ) (для розпалювання в печі). Словник синонімів української мови