скрутний
СКРУТНИ́Й, а́, е́.
Який вимагає великого напруження, великих зусиль для здійснення, проведення, подолання і т. ін. чого-небудь; важкий, складний.
О. Нестор довгу хвилю мовчав, мабуть, силуючись розпутати оту скрутну загадку, що темною хмарою виринала перед ним (І. Франко);
Діло, дивлюсь, і в начальства скрутне, Менше і в мене до нього пошани: З одного ж боку похвалить мене, З другого боку – виносить догани (С. Воскрекасенко);
// перев. у сполуч. зі сл. пора, час, година, хвилина і т. ін. Який супроводиться особливими труднощами, ускладненнями.
То була дуже скрутна пора моєї молодості (М. Чабанівський);
Залишитись у цей скрутний час без людини, яка .. утримує весь дім, – це рівнозначно тому, що загинути взагалі (Ірина Вільде);
Не знає, не відає людина в скрутну годину, куди їй податись, як бути (І. Цюпа);
Він, Максим, добре знав, як згубно опускати руки в скрутну хвилину, як страшно спинятися на половині дороги (Н. Рибак);
Семен майже несвідомо відчував якийсь обов'язок допомогти дівчині із свого села в скрутний для неї момент (Л. Смілянський);
// Сповнений труднощів, пов'язаний з важкими матеріальними умовами, з нестатками.
Ні мати, засмикана скрутним побутом істота, ні тим більше батько .. не змогли ні пояснити дочці, що ж таке людське щастя, ні запитати в неї, якого б щастя вона хотіла (Іван Ле);
Часто він віддавав свій немудрий товар .. і тоді доводилося переживати скрутні безхлібні дні (М. Стельмах);
Скрутне життя.
Словник української мови (СУМ-20)