скуб

СКУБ, СКУБ-СКУ́Б, розм.

Уживається як пред. за знач. скубну́ти.

Скуб, та й висмикнула з нього перо (П. Чубинський);

Як сірі вовняні клубочки, котилися вівці по стерні. Голови в стерню – скуб-скуб... (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. скуб — скуб вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. скуб — СКУБ, СКУБ-СКУ́Б, присудк. сл., розм. Уживається за знач. скубну́ти. Скуб, та й висмикнула з нього перо (Чуб., II, 1878, 135); Як сірі вовняні клубочки, котилися вівці по стерні. Голови в стерню — скуб-скуб… (Головко, І, 1957, 269).  Словник української мови в 11 томах
3. скуб — Скуб меж. Дергъ! (о выдергиваніи волось, пера и пр.). Скуб, та й висмикнула з нього перо. Чуб. II. 135.  Словник української мови Грінченка