скуйовджений
СКУЙО́ВДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до скуйо́вдити 1.
Навис [полин] над урвищем скель і тряс бородою над самим морем, неначе фавн дико скуйовдженою вовною (М. Коцюбинський);
Нависають над очима скуйовджені вітрами чорні брови (Л. Смілянський).
2. у знач. прикм. Покошланий, сплутаний (про волосся, шерсть і т. ін.).
Спереду їх стояв кремезний хлопець в розірваному піджаці, з напущеним на лоб русявим скуйовдженим чубом (С. Васильченко);
* Образно. На фоні чорного неба і скуйовджених хмар, що .. клекотіли вгорі, побачив він таку ж чорну тінь, що майже зовсім зливалася з небом (С. Голованівський);
// З покошланим, сплутаним волоссям, шерстю і т. ін.
У дядечка Лупу .. біла скуйовджена голова і зовсім молоді рум'янці на щоках (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)