скуйовджений
СКУЙО́ВДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до скуйо́вдити 1.
Навис [полин] над урвищем скель і тряс бородою над самим морем, неначе фавн дико скуйовдженою вовною (Коцюб., II, 1955, 288);
Нависають над очима скуйовджені вітрами чорні брови (Сміл., Сад, 1952, 68).
2. у знач. прикм. Покошланий, сплутаний (про волосся, шерсть і т. ін.).
Спереду їх стояв кремезний хлопець в розірваному піджаці, з напущеним на лоб русявим скуйовдженим чубом (Вас., IV, 1960, 29);
*Образно. На фоні чорного неба і скуйовджених хмар, що.. клекотіли вгорі, побачив він таку ж чорну тінь, що майже зовсім зливалася з небом (Голов., Крапля.., 1945, 47);
// З покошланим, сплутаним волоссям, шерстю і т. ін.
У дядечка Лупу.. біла скуйовджена голова і зовсім молоді рум’янці на щоках (Чаб., Балкан. весна, 1960, 53).
Словник української мови (СУМ-11)