скуйовджений

СКУЙО́ВДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до скуйо́вдити 1.

Навис [полин] над урвищем скель і тряс бородою над самим морем, неначе фавн дико скуйовдженою вовною (Коцюб., II, 1955, 288);

Нависають над очима скуйовджені вітрами чорні брови (Сміл., Сад, 1952, 68).

2. у знач. прикм. Покошланий, сплутаний (про волосся, шерсть і т. ін.).

Спереду їх стояв кремезний хлопець в розірваному піджаці, з напущеним на лоб русявим скуйовдженим чубом (Вас., IV, 1960, 29);

*Образно. На фоні чорного неба і скуйовджених хмар, що.. клекотіли вгорі, побачив він таку ж чорну тінь, що майже зовсім зливалася з небом (Голов., Крапля.., 1945, 47);

// З покошланим, сплутаним волоссям, шерстю і т. ін.

У дядечка Лупу.. біла скуйовджена голова і зовсім молоді рум’янці на щоках (Чаб., Балкан. весна, 1960, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скуйовджений — СКУЙО́ВДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до скуйо́вдити 1. Навис [полин] над урвищем скель і тряс бородою над самим морем, неначе фавн дико скуйовдженою вовною (М. Коцюбинський); Нависають над очима скуйовджені вітрами чорні брови (Л. Смілянський). 2. у знач. Словник української мови у 20 томах
  2. скуйовджений — скуйо́вджений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. скуйовджений — Скуйо́вджений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. скуйовджений — див. кошлатий Словник синонімів Вусика
  5. скуйовджений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до скуйовдити 1). 2》 у знач. прикм. Покошланий, сплутаний (про волосся, шерсть і т. ін.). || З покошланим, сплутаним волоссям, шерстю і т. ін. 3》 перен. Сердитий, роздратований. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. скуйовджений — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм. Словник синонімів української мови