скіс
СКІС¹, ско́су, ч., спец.
1. Дія і стан за знач. ско́шувати², скоси́ти².
2. Похила поверхня, похилий бік чого-небудь.
Скоси можна фрезерувати кутовими фрезами (з навч. літ.);
Не можна користуватись молотком із спрацьованим бойком, який мав однобічний скіс або задирки (з навч. літ.).
3. у знач. присл. ско́сом, діал. Навскіс.
До двох дерев .. прибита поперечка на висоті росту чоловіка. На тій поперечці скосом до землі сперті широкі тріски з соснового дерева (Л. Мартович).
СКІС², ско́су, ч.
Дія за знач. ско́шувати¹, скоси́ти.
Словник української мови (СУМ-20)