слабак
СЛАБА́К, а́, ч., розм.
1. Той, хто мас невелику фізичну силу.
Здалеку Рубін здавався йому слабаком, але в міру того, як Індиченко наближався, перше враження його почало мінятися (І. Сенченко).
2. Той, хто не відзначається твердістю, стійкістю, силою волі.
– Деяких наших сталеварів калічать оті, що з блокнотами та фотоапаратами по цеху швендяють .. Тямкуватий [тямкий] не зіпсується, а слабак – швидко (М. Рудь).
3. перен. Людина, яка не має певних знань, навиків і т. ін.
[Михайло:] Звідки у вас такі спортивні знання? [Поліна:] О, можете бути певні, я вам не який-небудь слабак (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)