слабина
СЛАБИНА́, и́, ж., розм.
1. Те саме, що сла́бість 2.
2. перен. Людина або тварина, що має невелику фізичну силу.
Дивиться [старий Горицвіт] на Карого, похитує головою: – Слабина, пахи трясуться, мов драглі. – А звідки ж йому сили набратися, коли в нього ребра війною покалічені? – показав Дмитро на запалий, у рубцях, бік свого коня (М. Стельмах).
3. перен. Вразливе місце кого-, чого-небудь.
Судити про байку тільки по окремих невдалих або слабеньких творах – неправильно. Треба бачити і слабину і досягнення (з наук. літ.).
4. Те саме, що сла́бість 5.
Словник української мови (СУМ-20)