слабина

СЛАБИНА́, и́, ж., розм.

1. Те саме, що сла́бість 2.

2. перен. Людина або тварина, що має невелику фізичну силу.

Дивиться [старий Горицвіт] на Карого, похитує головою: — Слабина, пахи трясуться, мов драглі. — А звідки ж йому сили набратися, коли в нього ребра війною покалічені? — показав Дмитро на запалий, у рубцях, бік свого коня (Стельмах, II, 1962, 268).

3. перен. Вразливе місце кого-, чого-небудь.

Судити про байку тільки по окремих невдалих або слабеньких творах — неправильно. Треба бачити і слабину і досягнення (Рад. літ-во, 1, 1969, 61).

4. Те саме, що сла́бість 5.

Значення в інших словниках

1. слабина — слабина́ іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. слабина — див. слабий  Словник синонімів Вусика
3. слабина — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що слабість 2). 2》 перен. Людина або тварина, що має невелику фізичну силу. 3》 перен. Вразливе місце кого-, чого-небудь. 4》 Те саме, що слабість 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. слабина — СЛАБИНА́, и́, ж., розм. 1. Те саме, що сла́бість 2. 2. перен. Людина або тварина, що має невелику фізичну силу. Дивиться [старий Горицвіт] на Карого, похитує головою: – Слабина, пахи трясуться, мов драглі.  Словник української мови у 20 томах