слабосилий
СЛАБОСИ́ЛИЙ, а, е.
1. Який має невелику фізичну силу.
Се Мойсей, позабутий пророк, Се дідусь слабосилий, Що без роду, без стад і жінок Сам стоїть край могили (І. Франко);
– Слово правди, Ларисо Петрівно, – то грізна зброя. І байдуже, хто її вигострив – велетень чи хвора, слабосила дівчина (М. Олійник);
// у знач. ім. слабоси́лий, лого, ч.; слабоси́ла, лої, ж. Фізично несильна, квола людина або тварина.
Щодня, з'являючись до свинарні, ветфельдшер передусім скеровував свої кроки до недужих і слабосилих (С. Добровольський);
// Який погано, повільно росте (про рослину).
Хліба цей рік видалися слабосилими (О. Гончар);
Над ним [шляхом] берези, плакальниці білі, Немов на варті, стали і стоять, І клонять віти, кволі, слабосилі (М. Зеров).
2. рідко. Те саме, що слабки́й 3 і слаби́й 5.
В підвалі напівморок. Дві чи три лампочки – слабосилі, тридцятиватові .. ледве освітлювали вузький прохід (Ю. Мушкетик);
Ще тільки одна тонесенька ниточка держить її [Анелю], завішену між небом і безоднею, а ся ниточка – се голос Шалонової, тремтячий, слабосилий (І. Франко);
Сталося дивне диво: занехаяний та похований наш спів .. знову почина повертати у ті ж глухі кутки рідного краю, тілько вже не слабосилим гомоном, а дужим гуком (Панас Мирний).
3. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером;
// у знач. ім. слабоси́лий, лого, ч.; слабоси́ла, лої, ж. Той, хто не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером.
Де хитається ще, Сумнівається ще Ум, .. Там ви, думи, летіть, Слабосилих кріпіть (І. Франко).
4. Недосконалий у художньому відношенні.
Слабосилий твір.
Словник української мови (СУМ-20)