слабшати
СЛА́БШАТИ, аю, аєш, недок.
Те саме, що сла́бнути.
Марта Кирилівна почутила, що її ноги слабшають, неначе їх хтось підтинає чимсь (І. Нечуй-Левицький);
Руки раз по раз слабшали (Грицько Григоренко);
Коли зійшло сонце, шторм почав потроху слабшати (З. Тулуб);
Чим довше вагався [Славко], тим сміливість слабшала (Л. Мартович);
Протягом 10–12-разового з'явлення їх [комет] яскравість слабшає у десятки й сотні разів (з наук.-попул. літ.);
Оце дівчина співає-співає своїх любих пісень; а там – дивись: обірвався голос... слабшає, тихшає... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)