слабішати
СЛАБІ́ШАТИ, аю, аєш, недок.
Ставати, робитися слабішим (див. слаби́й 2, 5).
Мати усе смутніла і слабішала (Марко Вовчок);
Вона почувала, що її сили слабішають (І. Нечуй-Левицький);
– Не треба, коханий, – слабо пручалася вона, чуючи, як горять її щоки і як вона дедалі слабішає в його руках (Григорій Тютюнник);
Опір сейменів [ханських стрільців] слабішав (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)