слабішати
СЛАБІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися слабішим ( див. слаби́й 2, 5).
Мати усе смутніла і слабішала (Вовчок, І, 1955, 242);
Вона почувала, що її сили слабішають (Н.-Лев., III, 1956, 251);
— Не треба, коханий,— слабо пручалася вона, чуючи, як горять її щоки і як вона дедалі слабішає в його руках (Тют., Вир, 1964, 222);
Опір сейменів [ханських стрільців] слабішав (Тулуб, Людолови, І, 1957, 456).
Словник української мови (СУМ-11)