1. Словник української мови в 11 томах

слабішати

СЛАБІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися слабішим ( див. слаби́й 2, 5).

Мати усе смутніла і слабішала (Вовчок, І, 1955, 242);

Вона почувала, що її сили слабішають (Н.-Лев., III, 1956, 251);

— Не треба, коханий,— слабо пручалася вона, чуючи, як горять її щоки і як вона дедалі слабішає в його руках (Тют., Вир, 1964, 222);

Опір сейменів [ханських стрільців] слабішав (Тулуб, Людолови, І, 1957, 456).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слабішати — слабі́шати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. слабішати — -аю, -аєш, недок. Ставати, робитися слабішим (див. слабий 2), 5)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слабішати — СЛАБІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися слабішим (див. слаби́й 2, 5). Мати усе смутніла і слабішала (Марко Вовчок); Вона почувала, що її сили слабішають (І. Словник української мови у 20 томах
  4. слабішати — СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. Словник синонімів української мови
  5. слабішати — Слабі́шати і сла́бшати, -шаю, -шаєш сла́бшати і слабі́шати, -шаю, -шаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. слабішати — Слабішати, -шаю, -єш гл. Ослабѣвать, дѣлаться слабѣе. Мати усе смутніла і слабішала. МВ. ІІ. 180. Словник української мови Грінченка