славословити
СЛАВОСЛО́ВИТИ, влю, виш; мн. славосло́влять; недок.
Прославляти кого-, що-небудь у піснях, промовах і т. ін.
Десь чути приглушений багатоголосий хор, співають протяжно і журливо, не то славословлять когось, не то благають (Г. Коцюба);
– Князь Святослав! – покотилось у натовпі. Всі мовчали. Славословити руського князя, як кметі веліли їм славословити каганів, коли ті приїжджали, до Доростола, – ні, ніхто їм цього не велів (С. Скляренко);
// Надмірно вихваляти кого-, що-небудь.
Царські лакузи ширили в Петербурзі чутки, що цар хоче дарувати кріпакам волю і цим виявити свою любов і турботу про них. В газетах уже почали славословити царя-“освободителя” (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)