славословити
СЛАВОСЛО́ВИТИ, влю, виш; мн. славосло́влять; недок.
Прославляти кого-, що-небудь у піснях, промовах і т. ін.
Десь чути приглушений багатоголосий хор, співають протяжно і журливо, не то славословлять когось, не то благають (Г. Коцюба);
– Князь Святослав! – покотилось у натовпі. Всі мовчали. Славословити руського князя, як кметі веліли їм славословити каганів, коли ті приїжджали, до Доростола, – ні, ніхто їм цього не велів (С. Скляренко);
// Надмірно вихваляти кого-, що-небудь.
Царські лакузи ширили в Петербурзі чутки, що цар хоче дарувати кріпакам волю і цим виявити свою любов і турботу про них. В газетах уже почали славословити царя-“освободителя” (П. Колесник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- славословити — славосло́вити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- славословити — див. славити Словник синонімів Вусика
- славословити — -влю, -виш; мн. славословлять; недок. Прославляти кого-, що-небудь у піснях, промовах і т. ін. || Надмірно вихваляти кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- славословити — Славити, виславляти, виславити, повиславляти, пославити, прославляти, прославити, попрословляти, уславляти, уславити, повславляти Словник чужослів Павло Штепа
- славословити — СЛАВОСЛО́ВИТИ, влю, виш; мн. славосло́влять; недок. Прославляти кого-, що-небудь у піснях, промовах і т. ін. Десь чути приглушений багатоголосий хор, співають протяжно і журливо, не то славословлять когось, не то благають (Коцюба, Перед грозою, 1958... Словник української мови в 11 томах