слатися
СЛА́ТИСЯ¹, шле́ться; мин. ч. сла́вся, сла́лася, лося; недок.
1. Направлятися, іти до когось із чиїмсь дорученням.
Мене мати та й не била – Самі сльози ллються: Од милого людей нема, Од нелюба шлються (з народної пісні).
2. до кого. Те саме, що засила́тися 2.
СЛА́ТИСЯ², стелю́ся, сте́лешся, недок.
Те саме, що стели́тися.
Під ногами слався пухкий килим з трави і листя (В. Кучер);
Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався (Т. Шевченко);
Праворуч, скільки оком сягнеш, слався степ (Б. Грінченко);
Густий ліс – неїжджений, неходжений, слався навкруги (А. Хижняк);
Перед нею слалися три шляхи. Котрим шляхом бігти? (І. Нечуй-Левицький);
Часом дим ішов угору, а часом слався по землі, сивиною, як туманом, покривав луг (Григорій Тютюнник);
Христя ухопила рядно, подушку і побігла слатися (Панас Мирний);
Посидівши так одне проти одного, Таміш Іванович казав: – Стелись! Салимонія Пилипівна слалася (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)