слизота
СЛИЗО́ТА, и, ж., розм.
1. Слизькість (на дорогах, стежках і т. ін.), що виникає від дощу, ожеледі тощо.
Кінь не кований та й боїться слизоти (Сл. Б. Грінченка);
На гору, йдучи прямо посеред вулиці, повзли якісь сірі жіночі постаті.., силкуючись мовчки подолати слизоту (Грицько Григоренко);
– Де так, сину, довго барився? А я вже чого не передумала: чи не впав на дорозі. Мерзлота, слизота тепер, що й здоровий валиться з ніг (М. Стельмах).
2. Те саме, що слиз.
Ніздрі його [вовка] затріпотіли і покрилися слизотою (Григорій Тютюнник);
У нього [коня] задні ноги циркулем, з ока тече якась слизота (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)