слобоняти
СЛОБОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СЛОБОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що, заст., розм.
Звільняти, рятувати.
– Кириле, скажи, .. чим мені тебе наградити [нагородити]? Ти ж не раз слобоняв мою голову од смерті! (П. Куліш);
Ти царство покинув, Щоб духом ожить; Зірвав усі пута, Щоб нас слобонить (І. Франко);
Я свою хуру мерщій слобонив, Та й утікати додому хотів (Я. Щоголів).
Словник української мови (СУМ-20)