слобоняти

СЛОБОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СЛОБОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., заст., розм. Звільняти, рятувати.

— Кириле, скажи,.. чим мені тебе наградити [нагородити]? Ти ж не раз слобоняв мою голову од смерті! (П. Куліш, Вибр., 1969, 98);

Ти царство покинув, Щоб духом ожить; Зірвав усі пута, Щоб нас слобонить (Фр., XI, 1952, 50);

Я свою хуру мерщій слобонив, Та й утікати додому хотів (Щог., Поезії, 1958, 126).

Значення в інших словниках

1. слобоняти — -яю, -яєш, недок., слобонити, -ню, -ниш, док., перех., заст., розм. Звільняти, рятувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. слобоняти — СЛОБОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СЛОБОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що, заст., розм. Звільняти, рятувати. – Кириле, скажи, .. чим мені тебе наградити [нагородити]? Ти ж не раз слобоняв мою голову од смерті! (П.  Словник української мови у 20 томах
3. слобоняти — Слобоняти, -няю, -єш сов. в. слобони́ти, -ню, -ниш, гл. Освобождать, освободить. Мнж. 1. Нас слобонив своєю чесною кровю. Чуб. III. 25. Душу од пекельної муки слобонити. Г. Барв. 455. Я, кае, тату, вас слобоню. Драг. 51.  Словник української мови Грінченка