словничок
СЛОВНИЧО́К, чка́, ч.
Зменш.-пестл. до словни́к 1.
В російсько-українському словничку, випущеному в Києві 1918 року видавництвом “Час”, слово позаяк не наводиться, але його вжито в передмові (з наук.-попул. літ.);
О. Зиновій зібрав повний словничок говору с. Грабі на Лемківщині (з наук.-попул. літ.);
Кишеньковий словничок;
// Лексикографічний додаток до літературно-художньої, наукової та ін. праці.
Гоголь додавав до своїх творів спеціальні словнички (М. Рильський);
Видання має словничок давніх назв львівських вулиць з їх сучасними відповідниками (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)