слухняненький
СЛУХНЯ́НЕНЬКИЙ, а, е.
Пестл. до слухня́ний.
– Ох, дитино моя нерозумна, – каже [дід], – не тобі зі старцями по світу вештатися! Ти дівчинка слухняненька; виростеш, гарна будеш; не для тебе торба наша латана (Д. Мордовець).
Словник української мови (СУМ-20)