слухняненький
СЛУХНЯ́НЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до слухня́ний.
— Ох, дитино моя нерозумна,— каже [дід],— не тобі зі старцями по світу вештатися! Ти дівчинка слухняненька; виростеш, гарна будеш; не для тебе торба наша латана (Морд., І, 1958, 43).
Словник української мови (СУМ-11)