случай
СЛУ́ЧА́Й, слу́ча́ю, ч., розм.
Те саме, що ви́падок 1, 2.
Серце плаче, як згадаю Хоч невеселії случаї І невеселії ті дні, Що пронеслися надо мною (Т. Шевченко);
Думка його, як він не одганяв її, знай вертілася коло того случаю з арф'янкою (Панас Мирний);
[Шумейко:] От тобі й на! Нащо вже я передовик, а такого случаю за шістдесят сім років життя ще ніколи не бачив (І. Микитенко);
Ніхто краще його не ставав до бою .. У тих-то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище (П. Куліш);
– Значить, ти вже батько. По такому случаю і ми з тобою по чарупині вип'ємо (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)