случатися
СЛУЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., СЛУЧИ́ТИСЯ, чи́ться, док., розм.
Те саме, що трапля́тися.
– Чого в молоді годи не случається? – .. мовив він. – Я пам'ятаю, як у свою кріпачку, дівчина така була, так улюбився, що задумував женитись (Панас Мирний);
Чи случалось їй задивитись на палаючий у печі вогонь.., чи дадуть їй було мати масного млинця, то вона візьме його і їсть, і разом регочеться так, що олія тече по підборіддю (Грицько Григоренко);
У Вільні, городі преславнім, Оце случилося недавно (Т. Шевченко);
[1-ш а дівчина:] Хіба що там у вас случилось? (С. Васильченко);
Забув, якого року, навесні, напередодні паски, повідь случилась така, якої ніхто, ані дід наш, ні дідова баба не знали (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)