слізливий
СЛІЗЛИ́ВИЙ, рідко СЛЬОЗЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який часто плаче; плаксивий.
Слізлива бабуся;
// Який сльозиться (у 1 знач.).
Олекса щось показував, говорив, та дід недочував. Тільки дивився здивованими сльозливими очима (І. Цюпа).
2. перен. Надмірно чутливий (про людину);
// Сповнений особливої чутливості, який викликає розчулення; сентиментальний.
– А хіба романтика легкою буває? Коли вона легка, то це так, не романтика, а слізлива мелодрама (В. Собко).
3. Сповнений скарг, прохань і т. ін. і розрахований на те, щоб розчулити кого-небудь, викликати співчуття.
Чоловік довідався, де перебуває дружина, писав сльозливі листи, просив вернутися, бо він немічний, хворий, одинокий (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)