сліпо
СЛІ́ПО.
1. Присл. до сліпи́й 1.
Стаднацький подумав, сліпо поглянув на людей, закусив примхливі, з вигнутою ниточкою болю уста (М. Стельмах);
Хати сліпо дивилися на перехожих (В. Шевчук).
2. Присл. до сліпи́й 3, 4.
Сліпо, не думаючи, я підкорився Антоші. Я робив усе, що він мені наказував (І. Микитенко);
Втішалася вона тим, що, хоч і пізно, а все ж зрозуміла, що сліпо жила (С. Голованівський);
Сліпо копіювати чужий досвід;
Три гілки кишечника закінчуються сліпо (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)