смалений
СМА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до смали́ти 1, 2, 4.
2. у знач. прикм. Який засмалився, засох на сонці й вітрі.
Хотіла б я хмарою бути: .. Тоді б я дощем зашуміла На смалених вбогих полях (Дніпрова Чайка);
// Який обсмалено на вогні.;
// у знач. ім. сма́лений, ного, ч. Той, хто обсмалився.
Левко посміхнувся, повільно розтулив уста: – Смаленому завжди звідкись вогнем чи димом пахне (М. Стельмах).
◇ [В пові́трі] па́хне / запа́хло сма́леним [во́вком] (сма́женим, гірчи́цею і т. ін.) див. па́хнути;
(1) В пові́трі па́хне сма́леним (д) див. па́хнути;
Не ба́чити сма́леного во́вка див. ба́чити;
(2) Не ба́чити сма́леної сови́ (д) див. ба́чити;
(3) Па́хне сма́леним во́вком (д) див. па́хнути;
Плести́ (пра́вити) сухо́го (сма́леного) ду́ба див. плести́.
Словник української мови (СУМ-20)