смалений
СМА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до смали́ти 1, 2, 4.
2. у знач. прикм. Який засмалився, засох на сонці й вітрі.
Хотіла б я хмарою бути:.. Тоді б я дощем зашуміла На смалених вбогих полях (Дн. Чайка, Тв., 1960, 323);
// Який обсмалено на вогні;
// у знач. ім. сма́лений, ного, ч. Той, хто обсмалився.
Левко посміхнувся, повільно розтулив уста: — Смаленому завжди звідкись вогнем чи димом пахне (Стельмах, І, 1962, 624).
◊ Ду́ба сма́леного плести́ — те саме, що Ду́ба сма́леного пра́вити ( див. дуб); Ду́ба сма́леного пра́вити див. дуб;
[Не] ба́чити сма́леного во́вка див. вовк;
Па́хне сма́леним див. па́хнути.
Словник української мови (СУМ-11)