смалець
СМА́ЛЕЦЬ, льцю, ч.
1. Жир, витоплений із свинячого здору.
І живуть [сестри] нічого собі .. І кабана проти Нового року щораз колють. Сало й смалець невиводні (І. Вирган);
Павло прийшов додому, скинув кожуха і поліз на піч. Явдоха подала йому гарячого молока із смальцем (Григорій Тютюнник).
2. Взагалі будь-який жир.
Сорочка [у Хорона], зв'язана узлами, .. Як решето, була в дірках; Замазана була на палець, Засалена, аж капав смалець (І. Котляревський);
П'яні червоні обличчя, блискучі від поту й смальцю, що на їх повиступав, якось чудно розтягалися (Б. Грінченко).
◇ (1) Масти́ти сма́льцем п'я́ти (д) див. ма́зати;
(2) Ма́ти бага́то сма́льцю в голові́ (д) див. ма́ти²; Ма́ти олі́ю (лій, рідше сма́лець і т. ін.) в голові́ <�Ма́ти лій під чу́бом> див. ма́ти².
Словник української мови (СУМ-20)