смарувати

СМАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що, діал.

Шмарувати.

З тими чобітьми він сідав на приспу [призьбу] і витирав їх шматиною від пороху і смарував дьогтьом [дьогтем] (В. Стефаник);

Захорієш – кричи, вийся від болю, а тебе будуть смарувати ведмежим лоєм (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. смарувати — Смарува́ти: — мастити, натирати [42]  Словник з творів Івана Франка
2. смарувати — смарува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. смарувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Шмарувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. смарувати — смарува́ти 1. мастити, намащувати (м, ср, ст): Мамця тонко смарувала крухий пляцок мармулядою і щось тихенько наспівувала (Авторка) 2. швидко, енергійно йти (ст)||смалити 3. давати хабар (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. смарувати — СМАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Шмарувати. З тими чобітьми він сідав на приспу [призьбу] і витирав їх шматиною від пороху і смарував дьогтьом [дьогтем] (Стеф., І, 1949, 113); Захорієш — кричи, вийся від болю, а тебе будуть смарувати ведмежим лоєм (Хотк., II, 1966, 173).  Словник української мови в 11 томах
6. смарувати — Смарува́ти, -ру́ю, -єш гл. 1) = шмарувати. Смаруй хлопа лоєм, а він смердить гноєм. Ном. № 1271. 2) Мазать глиной, накладывать слой глины. Тік смарувати. Kolb. І. 59.  Словник української мови Грінченка