смужка
СМУ́ЖКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до сму́га 1, 2, 4.
Сонце лягає на далекі плавні, на зубчасту синювату смужку лісу (Д. Ткач);
Між виритим каналом і річкою лишилась тільки невеличка смужка землі (О. Донченко);
Закурив [Гошка], .. виштовхнув крізь широкі ніздрі дві смужки диму, .. сів на колодязний зруб (Григорій Тютюнник);
Пояс був зроблений із смужок цупкої матерії (Ю. Бедзик);
* Образно. По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (М. Коцюбинський).
(1) У (в) сму́жку – у вигляді паралельних ліній (про малюнок, візерунок і т. ін.).
Петро Семенович був одягнений у літній просторий в смужку костюм (Ю. Збанацький);
За порогом .. стояв джентльмен у гарно випрасуваних чорних брюках у сіру смужку (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)